Творчість Богдана Власенка – це нове зернятко на полі сучасного українського літературного простору, яке дає ще тільки перші свої паростки. І ось таким молодим пагінцем є видання «Початок твоє справжності». Книгу було нещодавно презентовану у вітальні Прилуцької районної бібліотеки. На зустріч завітала молодь та місцеві поети і письменники.

Богдан Власенко ще навчається у Ніжинському обласному педагогічному ліцеї. Цього року він став дипломантом 1-го ступеня літературно-мистецької премії ім. Любові Забашти, нагороду хлопець отримав за книжечку «Початок твоєї справжності».

З першої сторінки книги, з першого вірша відчуваєш силу молодого поетичного слова. Здається, що такі вірші може написати тільки юність – у гарному сенсі цих слів. Адже саме в юності можна так гостро, як лезом, відчувати світ – його біль і радість, його справедливість і образи, щастя і горе, кохання і зраду. І тільки в юності можна так сміливо не зраджувати самому собі. Такою палкою є поезія Богдана. У невеликій збірці можна прочитати про все, що може хвилювати серце – призначення людини на землі, кохання, патріотизм справжнього українця.

На творчій зустрічі Богдан Власенко поділився секретами своєї творчості та планами на майбутнє.

-         Богдане, що для тебе означає поезія і хто такі поети?

-         Поезія – це мій внутрішній світ, який я відкриваю перед іншими. Поет – це та людина, яка намагається свої емоції виразити на папері.

-         Коли почали народжуватися твої перші вірші?

-         Перші вірші почав писати ще з того часу, як навчився писати (посміхається). З першого класу я вже почав римувати. Але ж, звичайно, це були дитячі спроби. На мій погляд, більш серйозні вірші народжувалися вже десь класу після дев’ятого.

-         Збірка віршів має таку символічну назву «Початок твоєї справжності». Яка, на твою думку, людина є справжньою?

-         Це, насамперед, щира людина, яка не приховує свої емоції, почуття, не лукавить. На щастя, я в житті багато таких людей зустрічаю – і вважаю, що це велике щастя, коли тебе оточують справжні люди.

-         Наскільки складно для поета об’єктивно оцінити щойно написані вірші? Хто твій власний критик, що першим читає вірші?

-         Звичайно ж, щойно написані вірші оцінювати складно. Мій перший критик – це моя мама. Але я не дозволяю щось змінювати у своїх творах, хіба що орфографію. Моє – це моє, яке б воно не було. Зміниш слово – і зміниться сенс.

-         Хто твій улюблений поет? На кого хотів би рівнятися?

-         Рівнятися, копіювати, однозначно, нікого не хочу. Але подобаються вірші сучасних українських поетів.

-         Ти пишеш лише поезію чи, можливо, і прозу?

-         Раніше пробував писати прозу, однак поезія виходить краще, так легше висловити думку – у кількох словах, тоді вона стає вартісною.

-         На твою думку, поезія – це на рівні вільного часу чи цим можна заробляти на життя?

-         Я хотів би пов’язати своє життя з літературою – стати журналістом, літературним критиком, або ж, навіть, бібліотекарем. Для мене головне – це книга і творчість і неважливо, у якій професії це реалізується.

Серед талантів Богдана Власенка відкрився ще один – це виконання своїх віршів під акорди гітари – хлопець пише тексти власних пісень. Отож публіка з радістю оцінили пісенний талант Богдана – головне це його щирість, яку передали слова. А оцінювала творчість Б. Власенка місцева поетеса Світлана Коробова, яка схвально відгукнулася про вірші хлопця, написавши йому вірш-присвяту. А гості літературної вітальні, серед яких були переважно дівчата, попросили Богдана ще раз прочитати деякі свої поетичні твори.  А ми бажаємо Богданові – натхнення для нових книг!