Прилуцька центральна районна бібліотека – головна книгозбірня Прилуцького району, методичний центр з питань бібліотекознавства та бібліографії, центральна бібліотека Прилуцької районної централізованої бібліотечної системи.
Заснована вона 1924 року, як окружна бібліотека. При ній було утворено місцевий краєзнавчий відділ, в обов’язки якого входило збирати все, що надруковано та території Прилуцького округу (книги, плакати, малюнки і т.і.) та друковані матеріали про Прилуччину. Бібліотека розміщувалась по вулиці Леніна (нині Київська) в будинку педкурсів.
Неодноразово бібліотека змінювала свою адресу. Функціонувала в приміщені колишнього іподрому, в школі механізації, в приміщені ЦСУ, в старому готелі по вул. Вокзальній.
На тихій вул. Соборній, 35 ми живемо з 1954 року. Раніше цей будинок був особняком Котляренка, з 1910 р. (згідно відомостей повітової управи) належав міщанці Журавльовій Надії Іванівні. До війни тут розміщувалися гуртожиток для студентів педучилища, кабінет політосвіти РК КП(б)У. А з 1954 повновласним господарями тут стали книги.
На території бібліотеки росте багато дикого (дівочого) винограду. Існує легенда про цю декоративну ліану.
Давно це було. Жила на світі дівчина: голосна та весела, як дзвіночок, щира та приязна. а ще була вона така вродлива, що хлопці не знаходили собі місця, при зустрічі з нею.
- Чаклунка. - говорили про неї заздрісно дівчата.
- Має такий тонкий стан, висока, як тополя, а тоненька як билинка. І, треба ж такій вдатися! - бурчали літні жінки, вдоволено хитаючи своїми старими, сивими головами.
Всіх людей Орися дивувала: того постаттю, того розмовою, а ще - мелодіями своїх пісень, бо мала ще й чудовий голос.
Йшли роки. Прийшов час і покохала Орися веселого, працьовитого парубка Марка.
Всі вільні години проводили вони разом у щирій розмові та мріяли про майбутнє. На осінь збиралися одружитись.
Але трапилось так, що не змогли закохані бути разом, бо пан, у якого служили молоді люди, не дозволив Маркові побратись з Орисею, бо самому припала до душі голубоока красуня. Відправив він Марка на військову службу. А дівчину звелів силою привести до своїх покоїв. Сполоханою пташкою заквилила Орися, втекла до бабусі - ворожки, що жила в лісовій сторожці. Випросила вона собі заклятого зілля, попрощалась з білим світом, та й ковтнула смертельні краплі. Але вона не померла, а перетворилася на зелену ліану, з листками - роками які гнівно шелестіли та заплутували гінців від пана. У хащах плуталися - плуталися панові посіпаки, сікли шаблями на всі боки та й повернулися ні з чим.
Із того часу, дівочий виноград прижився на нашому подвір'ї. Кажуть, що він оселяється там де багато красивих жінок та дівчат. Звісно, на те ж він і дівочий.