Народився в 1947, м. Прилуки – краєзнавець. Навчався в середній школі №6. Далі були служба в армії, навчання в Прилуцькому гідромеліоративному технікумі. Працював будівельником на заводах „Будмаш", „Білкозин", в кооперативі „Зеніт". Протягом більше трьох десятиліть вивчав історію прилуцького краю. Був членом товариства української мови імені Т.Г.Шевченка, членом обласного правління товариства охорони пам'ятників історії та культури. В середній школі №2 вів краєзнавчий гурток. Одним із перших став перейматися питанням відродження Густинського монастиря, вийшла друком книжка „Густинський Свято-Троїцький монастир". З 2000 він почав займатися дослідженням церков. Виконано величезний обсяг роботи. Він обходив пішки і об'їздив понад 30 тисяч кілометрів. Сфотографовано 249 церков у Чернігівській області і 163 - у Полтавській. Результатами досліджень стали видані ним монографії „Прилуцьке благочиння: історія, трагедія, відродження" (про історію церков Прилуцького округу та репресованих священиків у період сталінського режиму), „Свята Чернігівська земля". Але 6 січня 2008 р. Микола Іванович помер. Монографія про церкви Полтавщини(2009р) та книга «Іоасаф, святитель прилуцької землі»(2011) присвячена 100 – річчю канонізації святителя Іоасафа єпископа Білгородського вийшли вже після смерті краєзнавця.

 

Густинський Свято-Троїцький монастир 2005 рік. Куриленко Микола Іванович та дружина Куриленко Ольга Михайлівна.